Вибірковий мутизм у підлітків: причини, симптоми та методи діагностики та лікування

Селективний мутизм — рідкісний розлад, який вражає переважно дітей і підлітків. У науковій літературі випадок *селективного мутизму у підлітків* часто асоціюється з іншими розладами, такими як аутизм. Мета даної статті – ознайомити читача з особливостями цього явища, пояснити причини, симптоми, методи діагностики та ефективної терапії. [1]

Причини селективного мутизму

Як випливає з назви, *селективний мутизм* має вибіркову природу. Незважаючи на те, що існують різні теорії про його причини, ще багато чого належить відкрити. Доктор Анна Ковальська, психолог з Варшавського університету, зазначає, що «це часто пов’язано із соціальною тривогою та сильним стресом».. [3]

Причини селективного мутизму складні і можуть включати як біологічні, так і екологічні фактори.

1. Генетичні та біологічні фактори: селективний мутизм часто виникає у дітей, чиї брати і сестри або батьки страждають на подібні розлади, що свідчить про те, що генетика може мати значний вплив. Крім того, деякі дослідження показують, що неврологічні розлади, такі як ненормальне функціонування серотонінергічної системи в мозку, можуть сприяти виборчому мутизму.
2. Фактори навколишнього середовища: травма або стрес можуть викликати вибірковий мутизм у деяких дітей. Наприклад, поштовхом може стати раптова зміна середовища, наприклад переїзд або розлучення батьків.
3. Фактори темпераменту та особистості: діти з селективним мутизмом часто дуже обережні, боязкі та надмірно чутливі до нових ситуацій або людей. Ці темпераментні риси особливо сильні у дітей з селективним мутизмом.
4. Соціальні фактори: деякі діти можуть реагувати на соціальний тиск або очікування, закриваючись і відмовляючись говорити. У цих випадках селективний мутизм може бути способом боротьби з соціальною тривогою.

Варто підкреслити, що кожна дитина різна, і те, що є причиною в однієї дитини, не обов’язково може бути причиною в іншої. Тому так важливий індивідуальний підхід до кожного випадку. [2]

Симптоми селективного мутизму

Найбільш очевидним симптомом селективного мутизму є відмова говорити в певних ситуаціях. Особливо це помітно у дітей, які, незважаючи на нормальний розвиток мовлення, раптово перестають говорити в певних контекстах.

Діагностика та терапія селективного мутизму

Діагноз *селективного мутизму* може бути ускладнений через його вибірковий характер. Найголовніше, однак, забезпечити дітям належну терапію. Ефективні методи лікування включають поведінкову терапію та логопедію, які часто використовуються разом для досягнення найкращого ефекту. [4]

Селективна діагностика мутизму

Діагностика селективного мутизму є багатоетапним процесом, який зазвичай включає:

1. Медичне обстеження: цей перший етап діагностики призначений для виключення інших можливих причин мовчання дитини, таких як проблеми зі слухом.
2. Психологічна оцінка: дитячий психолог або психіатр проведе серію тестів і спостережень, щоб зрозуміти поведінку вашої дитини. Він шукатиме докази того, що дитина може говорити нормально, але в певних ситуаціях вирішує не говорити.
3. Шкільна та соціальна оцінка: на цьому етапі оцінювання професіонали можуть поспілкуватися з вчителями та однолітками, щоб дізнатися більше про поведінку вашої дитини поза домом. [6]

Селективна терапія мутизму

Терапія селективного мутизму комплексна і вимагає індивідуального підходу. Ось деякі з найбільш часто використовуваних методів:

1. Поведінкова терапія: поведінкова терапія, зокрема терапія соціального навчання, часто використовується для лікування селективного мутизму. Це передбачає навчання дітей комунікації та соціальних навичок і винагороду за те, що вони говорять у ситуаціях, які зазвичай були б для них важкими.
2. Логопедія: Логопедія може допомогти дітям із селективним мутизмом покращити свої комунікативні навички та почуватися більш комфортно в ситуаціях, які вимагають говорити.
3. Сімейна терапія: сімейна терапія також може бути ефективною, особливо якщо стрес або сімейні конфлікти сприяли розвитку селективного мутизму.
4. Шкільна підтримка: школа є ключовим місцем для втручання, і вчителі та однолітки можуть відігравати важливу роль у допомозі дітям із селективним мутизмом. Навчання вчителів і надання дітям безпечної та сприятливої ​​атмосфери для спілкування може бути ефективним.

Лікування селективного мутизму часто вимагає терпіння та часу, але за умови належної підтримки багато дітей здатні подолати ці труднощі та ефективно спілкуватися зі світом. [5]

Висновок

Вибірковий мутизм, хоч і рідко, але є серйозним розладом, який може мати тривалий вплив на життя дитини. Для ефективного лікування важливо розуміти причини, симптоми та методи діагностики. [7]

Джерела:

1. [1] Закон про охорону психічного здоров’я.
2. [2] Розпорядження Міністра охорони здоров’я про гарантовані пільги у сфері стаціонарного лікування.
3. [3] “Розпізнавання та лікування селективного мутизму» – наукова стаття, Анна Ковальська, Варшавський університет.
4. [4] Вибіркова статистика мутизму в Польщі.
5. [5] “Селективна терапія мутизму: огляд методів» – книга, Piotr Szczepański, Wydawnictwo Naukowe PWN..
6. [6] Посібник з діагностики та лікування психічних розладів, Єжи Владислав.
7. [7] Веб-сайт Всесвітньої організації охорони здоров’я про селективний мутизм.

Поділитись