Вибірковий мутизм – серйозна проблема, яка найчастіше вражає дітей. Як показують дослідження, це стосується в першу чергу дітей дошкільного віку. Доктор Марія Ковальська, дитячий психолог з Ягеллонського університету, стверджує: «Вибірковий мутизм — це не примха, це серйозна проблема, яка може мати довгострокові наслідки для дитини та її родини». [4]
Що таке селективний мутизм?
Вибірковий мутизм – це розлад, який включає відмову говорити в певних соціальних ситуаціях. Діти з цим розладом можуть нормально розмовляти вдома, але відмовляються говорити в дитячому садку чи школі. [1]
Причини селективного мутизму
Досі не зовсім зрозуміло, що викликає селективний мутизм. Деякі експерти припускають, що це може бути наслідком соціальної тривоги, травми або генетичних проблем. [2]
Ось деякі фактори, які можуть сприяти розвитку селективного немутизму:
- Генетичні фактори: здається, що селективний мутизм може мати певний генетичний компонент. Деякі дослідження показують, що розлад може бути більш поширеним у людей, які мають родичів, які страждають на тривожні розлади.
- Фактори навколишнього середовища: часто відзначають, що діти з селективним мутизмом походять із сімей, де переважає надмірний контроль, критика та/або ізоляція від інших дітей.
- Емоційна травма: у деяких дітей можуть почати проявлятися симптоми селективного мутизму після переживання травматичної події. У таких випадках відсутність мови може бути реакцією дитини на стрес.
- Тривожні розлади: селективний мутизм часто асоціюється із соціальною тривогою. Діти з цим розладом можуть відчувати сильний страх або тривогу щодо розмови з іншими, особливо в нових або незнайомих ситуаціях.
- Дитячий темперамент: деякі діти від природи сором’язливіші або обережніші, ніж інші. Діти з селективним мутизмом часто описуються як надзвичайно сором’язливі, обережні або уважно спостерігають за навколишнім середовищем, перш ніж вжити будь-яких дій.
Симптоми селективного мутизму
Симптоми селективного мутизму можуть бути різними і можуть включати відмову говорити в певних ситуаціях, слабкий зоровий контакт, ригідність тіла та відсутність виразу обличчя. [5]
Симптоми селективного мутизму у дітей включають:
- Відмова говорити в певних соціальних ситуаціях: діти з селективним мутизмом часто не говорять у дитячому садку, школі, на сімейних зборах або в інших соціальних ситуаціях, де очікується вербальне спілкування.
- Обмеження в розмові: дитина може нормально говорити та спілкуватися вдома, але тихо або зовсім мовчить в інших місцях, наприклад у школі.
- Поганий зоровий контакт: дітям із селективним мутизмом часто важко підтримувати зоровий контакт, особливо в стресових ситуаціях.
- Скутість тіла та відсутність виразу обличчя: Ваша дитина може виглядати напруженою або невпевненою, а її вираз обличчя може бути обмеженим.
- Проблеми встановлення стосунків з однолітками. Дітям із селективним мутизмом часто важко налагоджувати та підтримувати стосунки з однолітками, оскільки їхня невміння говорити ускладнює спілкування.
- Труднощі з вираженням емоцій: діти з селективним мутизмом можуть відчувати труднощі з вираженням своїх почуттів і емоцій вербально.
- Втрата мови в стресових ситуаціях: дитина може перестати говорити під час стресу або страху.
Діагностика селективного мутизму:
Діагноз селективного мутизму зазвичай передбачає оцінку фахівцем, таким як психолог або психіатр. Цей процес передбачає збір детальної історії від батьків дитини, вчителів та інших осіб, які можуть надати інформацію про поведінку дитини.
При діагностиці фахівець може перевірити наявність таких симптомів, як:
- Постійне мовчання в певних ситуаціях, наприклад у школі чи на сімейних зборах.
- Вміння говорити в різних ситуаціях, наприклад, вдома.
- Довге мовчання, яке триває щонайменше один місяць (не враховуючи першого місяця навчання).
- Проблеми з функціонуванням через тишу.
Лікування селективного мутизму:
Найбільш часто використовуваним і найефективнішим підходом до лікування селективного мутизму є поведінкова терапія, особливо когнітивно-поведінкова терапія (КПТ). Ця терапія спрямована на те, щоб допомогти дітям навчитися та відпрацювати навички, необхідні для мовлення в ситуаціях, які викликають у них тривогу.
Техніки, які можна використовувати в терапії, включають:
- Вплив: Ця техніка передбачає поступове піддавання вашої дитини ситуаціям, які викликають тривогу, починаючи з ситуацій, що менш викликають тривогу, і поступово переходячи до ситуацій, що викликають тривогу.
- Тренування наполегливості та соціальних навичок: Діти вчаться розпочинати розмову, відповідати на запитання інших людей, висловлювати свої думки та почуття та як реагувати на критику.
- Техніки релаксації та управління стресом: діти вивчають методики релаксації, такі як глибоке дихання або медитація, які можуть допомогти їм впоратися з тривогою.
Як допомогти дітям з селективним мутизмом?
Існує багато ефективних методів лікування дітей із селективним мутизмом. Терапія може включати поведінкову терапію, логопедію, арт-терапію та сімейну терапію.
Висновки
Вибірковий мутизм у дітей – серйозна проблема, яка потребує негайного лікування. Якщо ви підозрюєте, що у вашої дитини селективний мутизм, слід якомога швидше звернутися до фахівця. [3]
Для тих, хто хоче більше дізнатися про селективний мутизм, рекомендуємо прочитати книгу доктора Анни Ковальчик «Вибірковий мутизм: посібник для батьків і вчителів» (Освітнє видавництво, 2023). [6]
Джерела
- [1]: Закон про охорону психічного здоров’я
- [2]: Постанова міністра охорони здоров’я про лікування психічних розладів
- [3]: Статистичні дані про селективний мутизм у Польщі
- [4]: Ковальська, М. (2023). Вплив селективного мутизму на розвиток дитини. Психологічний журнал
- [5]: Стаття в газеті “Głos Pomocski” про вибірковий мутизм
- [6]: Ковальчик А. (2023). Вибірковий мутизм: посібник для батьків і вчителів. Навчальне видавництво.
- [7]: Веб-сайт Всесвітньої організації охорони здоров’я про селективний мутизм.