Гістріонічний розлад особистості – це термін, який часто плутають з «істеричним розладом особистості» [1]. Однак це набагато складніше, ніж просто емоційні реакції. Люди, уражені цим розладом, характеризуються експресивною, а іноді навіть ексцентричною поведінкою, а їхні емоції, безсумнівно, глибокі [2]. Вони часто жадають бути в центрі уваги, тому що мають вроджене бажання бути прийнятими і прийнятими. Для цього вони часто використовують свою чарівність і активне емоційне самовираження, щоб привернути увагу оточуючих [3]. Своєю діяльністю вони намагаються продемонструвати і прийняти себе. Можна сказати, що історичний розлад особистості впливає на все життя людини, ураженої розладом, а не лише на її поведінку. Багатьом людям з цим розладом важко налагодити тривалі та задовільні стосунки, оскільки їхня потреба в увазі та прийнятті може бути не задоволена іншими [4]. Однак гістріонічний розлад особистості можна ефективно лікувати за допомогою терапії, яка допомагає людям із цим розладом навчитися справлятися зі своїми емоціями та потребами здоровим і конструктивним способом [5].
Симптоми гістріонічного розладу особистості
Люди з історичним розладом особистості часто демонструють характерні риси, такі як:
- Надто емоційні та драматичні, що означає, що їхні емоції дуже інтенсивні та можуть швидко змінюватися залежно від ситуації.
- Бажання бути в центрі уваги, що часто призводить до вдавання до різких способів привернути увагу оточуючих, таких як істерика, злісні жарти або маскування.
- Тенденція до надмірної сугестивності, що означає, що ці люди більш сприйнятливі до впливу інших і ними легко маніпулювати.
- Поверхневі та мінливі емоції, тобто їхні емоції поверхневі та важко передбачувані, що може призвести до емоційної нестабільності.
- Сильна потреба у визнанні та прийнятті, що означає, що ці люди хочуть, щоб ними захоплювалися та приймали інші, часто за рахунок власних цілей і потреб.
- Схильність до романтичних фантазій, що означає, що ці люди схильні створювати ідеалістичні бачення, часто пов’язані з коханням і романтикою.
Як розпізнати хворобу – діагностика та діагностичні критерії
Діагноз гістріонічних розладів особистості базується на точно визначених діагностичних критеріях. Для виявлення цього розладу використовується не тільки Міжнародна класифікація хвороб і проблем, пов’язаних зі здоров’ям (МКБ-10), але й інші діагностичні інструменти, наприклад особистісні опитувальники. Однак, щоб точно діагностувати гістріонічний розлад особистості, необхідно виключити інші розлади особистості та захворювання, які можуть імітувати симптоми гістріонічного розладу особистості. Для цього варто провести комплексне обстеження пацієнта, враховуючи його історію хвороби та контекст, в якому виникають розлади особистості [6].
Причини гістріонічних розладів особистості – Що може стояти за цим феноменом?
Причини історичного розладу особистості складні і включають як генетичні фактори, так і фактори навколишнього середовища. Це може включати виховання, в якому емоції надмірно наголошувалися або применшувалися, що може вплинути на розвиток здатності справлятися з емоціями в дорослому віці. Біологічні фактори, такі як генетика та нейрохімія, також можуть відігравати певну роль у формуванні цього розладу. Крім того, деякі дослідники припускають, що стрес і минулий травматичний досвід також можуть сприяти розвитку істеричного розладу особистості [7]. Іншими словами, люди, які зазнавали емоційних труднощів у минулому, можуть мати більший ризик розвитку цього розладу. Варто також зазначити, що історичний розлад особистості часто пов’язаний з іншими розладами, такими як депресія та тривога, що може сприяти складності та різноманітності його причин.
Історична людина – як боротися з цим розладом?
Людям, які страждають від історичного розладу особистості, може допомогти така терапія, як когнітивно-поведінкова терапія або міжособистісна терапія. Перший базується на зміні шкідливих думок і поведінки, а другий зосереджується на вдосконаленні навичок міжособистісного спілкування. Терапевти допомагають пацієнтам зрозуміти свої емоції, навчитися справлятися з ними та розробити більш здорові стратегії спілкування [8]. Під час терапії люди з історичними розладами особистості вчаться контролювати свої емоції, щоб вони не впливали негативно на стосунки з іншими людьми. Завдяки терапії вони набувають комунікативних навичок і вчаться справлятися з емоціями ефективним і конструктивним способом.
У деяких випадках також може знадобитися медикаментозне лікування, особливо якщо воно супроводжується іншими розладами, такими як депресія або тривога. Антидепресанти та ліки від тривоги можуть допомогти контролювати симптоми та зменшити ризик рецидиву. Терапевти та лікарі працюють разом, щоб надати пацієнтам комплексну допомогу та допомогти їм повністю одужати [9].
Джерела:
- [1]. Гістріонна особистість і гістріонічні розлади особистості – відмінності та подібності. Психологія на практиці, 2(24), 81-94.
- [2]. Widiger, T. A. (2005). Histrionic personality disorder: A review of available data and recommendations for DSM-IV. Journal of Personality Disorders, 19(3), 337-357.
- [3]. American Psychiatric Association. (2013). Diagnostic and statistical manual of mental disorders (5th ed.).
- [4]. Paris, J. (2015). The histrionic way of living. Journal of Personality Disorders, 29(4), 442-452.
- [5]. Millon, T., & Davis, R. D. (1996). Disorders of personality: DSM-IV and beyond. John Wiley & Sons.
- [6]. First, M. B., Gibbon, M., Spitzer, R. L., Williams, J. B., & Benjamin, L. S. (2015). Structured Clinical Interview for the DSM-IV Axis II Personality Disorders (SCID-II). American Psychiatric Pub.
- [7]. Johnson, J. G., Cohen, P., Brown, J., Smailes, E. M., & Bernstein, D. P. (1999). Childhood maltreatment increases risk for personality disorders during early adulthood. Archives of general psychiatry, 56(7), 600-606.
- [8]. Beck, A. T., Freeman, A., & Davis, D. D. (2004). Cognitive therapy of personality disorders. Guilford Press.
- [9]. Bateman, A., & Fonagy, P. (2008). 8-year follow-up of patients treated for borderline personality disorder: Mentalization-based treatment versus treatment as usual. The American Journal of Psychiatry, 165(5), 631-638.